Про АРР

Загальна проектна пропозиція

АГЕНЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ — КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ РОЗВИТКУ ОБЛАСТЕЙ В УКРАЇНІ

4 квітня 2016 року з другої спроби Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк підписав Постанову КМУ №258 «Про затвердження Типового положення про агенцію регіонального розвитку». Постанова врегулювала основні правила створення та організації діяльності агенцій, необхідних для ефективної реалізації державної регіональної політики України. Одним із авторів Типового положення про агенцію регіонального розвитку (далі – АРР / Агенція) став Андрій Гінкул — експерт з питань територіального розвитку,координатор міжнародних проектів Центру реформ та місцевого розвитку, керівник проекту ЄС «Підтримка реформи місцевого самоврядування», що реалізовується Інститутом громадянського суспільства.
Разом із колегами Андрій підготував усі необхідні проекти документів, які знадобляться засновникам та працівникам АРР. З теорією завершили, переходимо до практики, зокрема, процесу формування АРР на рівні областей. Експерт розповість про особливості створення Агенції, джерела фінансування, функціональне призначення та специфіку її діяльності.
Інтерв’ю буде цікаве представникам органів державного управління і місцевого самоврядування, активним і небайдужим підприємцям, а також громадськості. Саме їм у найближчому майбутньому доведеться шукати порозуміння та шляхи співпраці для створення такого сучасного інструменту територіального розвитку як Агенція регіонального розвитку.

Андрію, почнемо з визначення здавалось би зрозумілих термінів. Що таке АРР, яке її функціональне призначення? Адже, наприклад, у регіонах уже працюють Офіси реформ з питань децентралізації… Чи не відбувається швидке «розмноження» подібних структур та, відповідно, дублювання функцій?
АРР і Офіси реформ – це абсолютно протилежні інституційні утворення.
Офіс реформ є операційним проектом, «тимчасовим творчим колективом», який створений на термін виконання конкретного завдання — проведення реформи місцевого самоврядування протягом 2-3 років. Виконавцем проекту зі створення та діяльності Офісів реформ є Асоціація міст, яка ставить короткострокові завдання найманим експертам Офісу реформ, які повинні їх виконати. Після їх виконання Офіс реформ завершує своє функціонування. Тоді як суть діяльності АРР у виконанні довгострокових завдань: розвитку території громади, області (регіону), де найменший горизонт планування – 3-10 років. Тут важливий ретельний підбір кадрів для реалізації довгострокової стратегії та операційних планів регіонального розвитку. Це вже не кажучи про те, що розвиток взагалі не має кінця: регіон повинен постійно розвиватися, можуть змінюватись пріоритети розвитку, стратегічні напрямки чи спеціалізація, однак розвиток як функція має бути завжди.
Схрещування функцій АРР та Офісу реформ можливе тільки за наявності розробленої методики цього процесу. Офіс реформ ні в якому випадку не може виконувати функцію Агенції! Тоді як правильно організована АРР з достатньою кількістю ресурсів може, за потреби, виконати функцію Офісу реформ. І то, тільки частково… Бо основне завдання Офісу реформ – це проведення реформ, робота з громадами та інформування, тоді як завдання АРР – робота з громадами, проектами, операційним планом, джерелами фінансування…

Відомо, що АРР будуть не бюджетними неприбутковими організаціями. Хто фінансуватиме їх створення та діяльність? Чи кожна Агенція має самостійно подбати про своє фінансове забезпечення?
Є різні варіанти. Як співзасновників, співфінансуючих сторін АРР може бути декілька. По-перше, можливо, не найбільшим, однак стабільним джерелом фінансування може стати місцевий бюджет. Агенція покликана організовувати процес виконання Стратегії області. Якщо обласній раді та депутатам потрібно, щоб Стратегія та Операційний план на території виконувались направду, а не тільки на паперових звітах, то за це потрібно платити. Інакше кажучи, область повинна співфінансувати діяльність АРР. По-друге, разом із органом місцевого самоврядування, АРР може бути суб’єктом запиту на фінансування з Фонду регіонального розвитку. По-третє, частину коштів може і повинні фінансувати бізнес та громадський сектор. Зрештою, допомогти фінансуванням можуть й міжнародні організації. Єдине, що на місці Мінрегіонбуду, я б не випереджав події, поспішно заявляючи про фінансування АРР з коштів міжнародних донорів. Спочатку потрібно якісно зробити «домашню роботу» і тільки після цього звертатись до міжнародних організацій. Під домашньою роботою розуміємо пошук та запрошення до співпраці висококваліфікованих місцевих експертів, укладання домовленостей про взаємодію з ними та послідовне створення АРР в областях.

Як людям зрозуміти, що АРР це не чергова структура, яка буде черпати гроші з місцевого бюджету?
Це не складно, навіть для нефахівців. Почитайте Положення про АРР. По-перше, там чітко вказано, що Агенція – не бюджетна і не комунальна установа, отже Обласна Рада не зобов’язана її фінансувати. Є право фінансувати, є потреба, але не обов’язок. По-друге, до складу засновників АРР можуть увійти як представники бізнесу, так і громадськості. Це дасть як додаткові кошти, так і додатковий контроль за тим, щоб ці ресурси не просто витрачались (приміром, на виплату зарплат), а ефективно використовувались для отримання вимірюваних результатів.

Скільки часу піде на організацію процесу? Маю на увазі — створення Агенції, набір персоналу, навчання… Як швидко можна буде говорити про перші результати роботи Агенції?
На жаль чи на щастя, усі області в Україні – різні. Кожна область має свої потреби, проблеми, конфігурацію балансу еліт. Відповідно, одні і ті ж процеси у різних областях відбуватимуться по-різному. У одних областях АРР візьме під контроль Голова облдержадміністрації чи облради, у інших – депутати, а десь і підприємці. Загалом, це річний процес. Кілька місяців – на узгодження усіх спірних моментів, так званого пошуку консенсусу між обласною радою, облдержадміністрацією, бізнесом та громадськістю. Кілька місяців – на власне створення Агенції та навчання фахівців. Півроку – для організації робочого процесу і отримання перших результатів. Звісно, це тільки наші експертні оцінки… На практиці все може виявитись по-іншому. Для того, щоб процес не затягувався, ми проводимо роз’яснювальні роботи в областях, намагаємось впорядкувати і організувати процес максимально наближеним до того, як це передбачено Положенням і Законом.

Є якісь прогнози щодо лідерства областей у процесі реформування державної регіональної політики через інструментарій АРР?
Якщо подивитися на статистику об’єднаних територіальних громад чи статистику подачі документів до Фонду регіонального розвитку, то завжди можна помітити, в яких областях ведеться більш ефективна робота, а в яких – менш. Це ні для кого не секрет. Інститут громадянського суспільства свого часу проводив таке дослідження, а Мінрегіонбуд та Асоціація міст публікували його результати. Візьмемо до прикладу Тернопільську та Хмельницьку області, там 30-40% територій вже покрито об’єднаними територіальними громадами, тоді як у Харківській нема жодної. Чому так? У нас же – однакове законодавство, однакові чорноземи… Лідерами у впровадженні АРР стануть ті області, яким вдасться якнайшвидше віднайти баланс інтересів між громадськістю, бізнесом і владою. Інструмент АРР – складний у впровадженні, але дієвий. У нас є 24 області, в тому числі Донецька та Луганська, де ми в першу чергу працюємо, за винятком АР Крим. Створення Агенцій повинно відбуватися у правильній послідовності. До кожної області потрібно приїхати, зустрітися з представниками місцевих еліт та регіональних вигодонабувачів, пояснити, розповісти, дати зразки документів та можливість ознайомитися з ними. Насправді, це не так і багато роботи. За півроку можна впоратись і мати результат у вигляді збалансованої участі всіх суб’єктів у заснуванні Агенцій, організації їх фінансування, діяльності і взаємодії з відповідними владними інституціями, громадянським суспільством та бізнес-середовищем.

Постанова – не Наказ. Чи є необхідність у тому, щоб Мінрегіонбуд видав наказ і створення АРР стало обов’язковим для кожної області? І взагалі, які ваші прогнози, як багато областей захочуть створити АРР? Можливо, уже якісь області заявляли про таку готовність…
Багато областей просять видати їм наказ. Але наказ – це такий документ, який переносить відповідальність з регіонального рівня на центральний. Ви нам видайте наказ, а ми візьмемо питання «під козирок» і зробимо. Така поведінка характерна для працівників обласної державної адміністрації… Однак для більшості потенційних дійових осіб цього процесу, рішення про створення АРР повинне бути їх усвідомленою доброю волею. Не потрібно видавати наказів ще й тому, що створення такої юридичної особи як «установа» їх не потребує. Вона створюється не за законами, які стосуються публічної адміністрації. Це юридична особа приватного, а не публічного права. Згідно Цивільного кодексу, для створення юридичної особи потрібно виключно рішення сторін. ОДА є одним із учасників цього процесу, відтак, потребується тільки Розпорядження Голови ОДА. Достатньо просто виконувати Закон України «Про основні засади державної регіональної політики» , зокрема статтю 19 щодо порядку створення АРР. До того ж, є ще Постанова КМУ № 238 від 11.02.16 року, яка регламентує, яким чином має створюватися АРР. Так чинять в областях, де облради, а подекуди і ОДА, вже прийняли рішення про створення АРР. Ми зараз говоримо про Вінницьку, Хмельницьку та Чернівецьку область, де на сесіях прийняті відповідні рішення. Чернігівська та Київська – активно готуються до таких сесій. Волинська ОДА теж прийняла відповідне рішення, правда без співпраці з облрадою. А це вже перший потенційний конфлікт щодо АРР в Україні.

Які проблеми вирішуватиме АРР? Як визначатиме пріоритетність своїх завдань?
Агенції реалізовуватимуть Стратегію розвитку області через виконання Операційного плану. Обидва цих документи відповідатимуть Державній стратегії регіонального розвитку та Плану її реалізації. Агенція аналізуватиме соціально-економічну ситуацію області; визначатиме причини, які заважають їй розвиватися; вивчатиме іноземний досвід для пошуку варіантів вирішення проблем області; створюватиме умови для інституційного і інфраструктурного розвитку регіону; а також підвищуватиме його інвестиційну спроможність. Не належатиме до прямих компетенцій АРР проведення секторальних реформ: в освітній, медичній чи будь-якій іншій соціальній сфері.
Ми живемо у країні, де високо цінують соціальні обіцянки, однак не розуміють, що спочатку повинен бути розвиток. Реформа медицини, освіти – це не розвиткові речі, а соціальні, їх треба виконувати, але не зациклюватися на них. Ніякі соціальні об’єкти не зможуть функціонувати якісно і у повній мірі, якщо ми не створимо сприятливі для цього умови: робочі місця, комфортні та безпечні умови проживання. Спочатку повинен бути розвиток, додана вартість, створення вільних робочих місць, підприємництво. І тільки після цього ми відрізаємо шматочок, називаємо все це «податки» чи просто «соціальні інвестиції», і отримуємо «соціальні об’єкти».
Розвиток територій – складний процес. Справа у тому, що на території представлені фактично усі сектори, у яких працюють звичайні жителі, громадські активісти, підприємці, органи влади і місцевого самоврядування. У кожного з них – свої інтереси. Завдання Агенції полягає у тому, щоб збалансувати інтереси соціальних груп усіх секторів у спільне розвиткове русло. Наприклад, з точки зору розвитку Одеської області, дорога в Татарбунари є пріоритетнішою, ніж дорога на 7-й кілометр чи в Овідіопіль. Коли одночасно усе зробити неможливо, потрібно домовлятись і визначати пріоритети. Пріоритетне рішення має принести якнайбільше вигоди регіону. Дорога на Татарбунари і Рені є пріоритетнішою, бо розвиток цієї території, робочі місця та інвестиції залежать від доступності цієї території. А вже наступне коло економічного обороту забезпечить ресурси і для дороги на Овідіопіль.

Для забезпечення об’єктивності процесу пошуку суспільного консенсусу, до Наглядової ради Агенції повинні увійти представники більшості активних учасників суспільного життя області. Правильно я розумію?
Це було б найкращим варіантом. І така конфігурація – це не каприз чи данина євромоді. Це необхідність у механізмі співпраці та взаємній довірі. Наприклад, працює собі комунальне підприємство «Агенція регіонального розвитку» в одній із областей. Воно знаходиться у власності облради. Через невідповідність балансу інтересів його співпраця з громадським чи бізнес-сектором є досить обмеженою. Так склалося, що підприємці і громадськість мають недовіру до роботи комунальних підприємств. І справа тут навіть не в комунальній АРР, яка при цьому може дуже навіть непогано працювати, а у відсутності механізму представлення інтересів усіх учасників суспільного життя, на якому будується довіра людей.

Хто працюватиме в АРР? Це мають бути неупереджені столичні менеджери, які розуміються на процесах управління, чи включені у життя області місцеві представники, які знають сильні і слабкі сторони регіону?
Це мають бути люди зі знаннямита досвідом роботи у проектах. Бажано, аби вони мали зв’язок із регіоном, наприклад, були його уродженцями або певний час навчались тут чи проживали. Люди, які повернулися у знайомий для них регіон, швидше включатимуться в роботу. Потрібно шукати баланс між варіантами «столичний менеджер» та «регіональний представник». Адже, будучи активно задіяним в локальних процесах регіону, працівник може не побачити можливостей його розвитку. І навпаки, якщо він відірваний від території, то не знає її особливостей. Директор Агенції, як і його працівники, відбиратимуться на відкритій конкурсній основі з залученням кращих менеджерів та експертів. Тоді не виникатиме запитань «Чому він/вона, який є кумом/сватом/братом/однофамільцем?». Для цього й потрібні не призначення на посаду, а публічні конкурси із заздалегідь визначеними вимогами до працівників.
Досі в областях все вирішувалося у простішому форматі: є гроші – щось робиться, нема – стоїть на місці. Зараз же предметом обговорення буде складніше питання: «Як використати гроші в декілька разів ефективніше, аніж просто їх витратити?» та «Як залучити ще стільки грошей, скільки потрібно для розвитку територій?». Цінними для працівника АРР на початку роботи будуть менеджерські здібності та досвід роботи в різних секторах – бізнес-влада-громада, а от питання спеціалізації знань та навиків вже будуть вирішуватись у процесі роботи.

Якими компетенціями повинен володіти працівник АРР?
Це має бути самоорганізована та цілеспрямована особистість, яка є рушієм рішень. Працівник АРР має рухати процеси, а не виконувати вказівки. У нього повинно бути критичне мислення, чітке уявлення майбутнього. Бажано, щоб він мав уявлення про цифри, економічні процеси та юридичні механізми, документообіг. Стане у нагоді й досвід інженерних кадрів. Робота в АРР – це мультидисциплінарна робота з проектами найрізноманітнішого характеру та тематики. Відтак, однією з вимог до працівника Агенції, буде наявність у нього готовості та бажання до інтенсивного освоєння нових тем. Людей з такими непростими компетенціями в Україні – не багато, але вони є. Тільки для їх залучення на таку роботу, крім власне цікавої практики, потрібно пропонувати ще й реальну ринкову оплату праці. Для цього й створюється АРР як це місце концентрації компетентних та досвідчених людей, яким платять адекватну ринкову платню і відповідно отримують реальний результат для території – розвиток.

Як мотивувати високопрофесійного працівника поїхати працювати в регіони?
Це непросте завдання. Працівнику АРР потрібно створити сприятливі умови для роботи. По-перше, дати можливість працювати в середовищі розвитку, а не адміністративного підпорядкування. Розвиток не може перебувати в адмінпідпорядкуванні, адже це протилежні поняття. Адміністрування територій, яке здійснюється ОДА чи радою, – це обслуговування території в форматі поточних процесів. Розвиток – складноорганізований процес «виготовлення» майбутнього, який не вписується у рамки адмінпротоколу. Тільки вільне для роботи середовище мотивуватиме працівника Агенції думати на 5 років вперед. Працівник повинен розуміти, що він впливає на процеси, несе за них персональну відповідальність та самореалізовується як експерт.
По-друге, забезпечити гідну оплату праці працівника АРР. Ця сума має бути достатньою, аби працівник зі своєю сім’єю не задумувались над варіантами додаткового заробітку грошей для забезпечення комфортних умов життя. Якщо в цьому регіоні середньою чи трохи вищою є зарплата у 15-20 тисяч грн., то таку зарплату потрібно платити працівнику АРР. Висока зарплата – високі вимоги до працівника. Тільки отримуючи гідний заробіток, людина може думати категоріями на мільйони, а то і на мільярди. А для цього з потенційних працівників Агенції потрібно зняти страхи і обмеження, що їм нічого не дадуть зробити, і що вони працюватимуть за копійки.

Після пошуку балансу інтересів та формування на його основі структури Агенції, необхідно буде наповнити бюджет АРР фінансами, провести конкурс та зібрати якісних людей. Що далі? Чи координуватиметься якимось чином робота цих спеціалістів чи їх одразу кидають у вільне плавання?
Координація потрібна з огляду на 2 причини. Перша – потрібно урівноважити обсяг знань працівників. Якщо в Агенції працюють 5-10 осіб, то вони повинні однаково розуміти одні і ті ж речі. Розвиток – поняття об’ємне і дати йому однозначне визначення ніхто не зможе. Потрібно буде провести цілий ряд тренінгів з висококласними фахівцями щодо питань стратегування, операційного та проектного менеджменту, фінансів, залучення коштів, звітності, моніторингу, тощо. Друга причина – це необхідність щоденного коучингу з працівниками АРР. Умовно кажучи, 1 досвідчений коуч має бути закріплений за 2-3 працівниками АРР. За потребою працівники Агенції повинні звертатися до коуча з будь-якими питаннями (як глобального стратегічного, так і практичного тактичного характеру). Наприклад, як підготувати певний вид документації чи передбачити планування таким чином, щоб можливо було б звітувати в кінці проекту. Або як вирішити проблему території, яку було неможливо вирішити роками. У поточній діяльності виникатиме доволі багато різноманітних питань, відповіді на які не пропишеш ні в одній книжці.

Хто може стати таким коучем?
Експерт топ-класу, який має знання та досвід роботи у напрямку територіального розвитку в Україні чи Європі. Коуч повинен мати сміливість та пасіонарність – бути лідером, який надихає і вирішує проблемні ситуації, коли здається, що виходу немає… Робота з людьми – це найтяжче ремесло і найбільша відповідальність!

Ви неодноразово наголошували на тому, що кожна область – унікальна в особливостях свого розвитку, проблемах та варіантах їх вирішення. Тим не менш, є схожі між собою регіони. Навіщо їм вигадувати велосипед, якщо можна розробити спільну Стратегію розвитку чи Операційний план на виконання Стратегії?
Звичайно, є певна кластеризація між областями у подібних питаннях. Однак навіть у схожих питаннях застосування типового рішення матиме свої значні відмінності.
Наприклад, нещодавно ми вели 2 абсолютно ідентичних проекти ПРОООН в Донецькій і Луганській областях. По їх завершенні, Луганська військова цивільна адміністрація підготувала на підпис Голові розпорядження про створення Агенції, а у Донецькій про це навіть мови нема. Хоча проекти були дзеркальними… Ми робили абсолютно рівноцінний вклад у роботу із кожною областю: проводили тренінги, консультації. Як наслідок, на Луганщині – є рух, а на Донеччині переконані, що цими питаннями повинне займатися комунальне підприємство. Усі наші пояснення, що у КП – інша функція, на Донеччині поки що не чують. Мають місце ще й персональні речі: хтось комусь не подобається. До розвитку регіону особисті антипатії не повинні мати ніякого відношення, вони по-факту – зупиняють процес. Ми можемо один одному не подобатися як люди, однак як фахівці ми повинні шукати компроміси задля досягнення спільної мети. Діти можуть собі дозволити мислити суб’єктивними категоріями оцінок, але не спеціалісти, у компетенції яких вирішувати справи обласного значення на державному рівні.
Знову ж таки, припустимо, що Рівненщина і Хмельниччина обрали туризм одним із стратегічних напрямків свого розвитку. 2 сусідні області, здавалось би й методи підвищення туристичного потенціалу мають бути схожими. А ні… Щоб привабити туристів, рівненські органи влади, місцевого самоврядування, бізнес та громадськість повинні в першу чергу використовувати потенціал національних парків півночі регіону чи вирішувати проблему надрокористування – видобутку бурштину. Тоді як Хмельниччини, маючи річку Дністер, – задіяти потенціал прибережних територій та вирішувати проблему інфраструктур водопостачання. Фактично, маємо 2 різних проекти розвитку інфраструктури туризму та різні цільові групи для виконання заходів.
Усі ми знаємо про поліський бурштин, бо про це показують по ТБ. Однак, у Рівненській області є ряд й інших проблем та, навпаки, сильних сторін для розвитку області. Наприклад, позитивний досвід Рівненщини у залученні інвестицій на створення індустріальних парків. Це мало хто знає, але Рівненщина – один із лідерів у цьому процесі. Свого часу саме в Рівному була створена одна з перших в Україні установ, що займалася інвестиціями в такому форматі – Інвестінрівне. Як бачимо, для областей нема шаблонних рішень.

Що буде продуктом діяльності АРР на виході? І які інструменти при цьому використовуватимуться?
Якщо не брати до уваги тимчасове завдання з організації діяльності Офісів реформ, впровадження реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, то це реалізація на території регіону Стратегії і Операційного плану розвитку області, а також відповідних під-проектів.
Тобто підготовка цих документів…
Тобто участь у їх підготовці, можливо, навіть організація процесу написання Стратегії та Операційного плану.
Тобто взяти участь, а не очолити?
Саме так. Це має бути інтерактивний процес. З однієї сторони – обласна рада є уповноваженим органом місцевого самоврядування, у компетенції якої – приймати Стратегію розвитку області. З іншої – має відбутися процес консолідації інтересів усіх учасників суспільного життя області: органів влади, місцевого самоврядування, громадськості та бізнесу. Агенція – це сучасний інструмент з необхідними компетенціями, яка організовує процес підготовки стратегічних, операційних, програмних та проектних документів технічно.

Повернімося до продуктів діяльності Агенції. Першим буде – участь у розробці або актуалізації Стратегії розвитку регіону та Операційного плану. Що ще?
Ще – підтримка процесу реалізації цього процесу висококваліфікованими працівниками, адже маючи затверджений Операційний план, постає завдання супроводжувати експертну підготовку проектів як органами місцевого самоврядування, так і громадськими та бізнес-об’єднаннями. Третім продуктом стане реалізація деяких проектів розвитку. Таким проектом може стати, наприклад, ремонт моста через Дністер. Зараз він знаходиться у аварійному стані. Луківська сільська рада Городенківського району повинна якомога швидше вирішити це питання, адже цей міст – єдиний зв’язок населеного пункту з областю. Іншим найближчим варіантом перетину річки є міст за 80 км. Ремонт моста – джерело розвитку ще й тому, що саме завдяки ньому, на цій ділянці регулярно зупиняються більшість туристичних груп, які ідуть вниз по Дністру на човнах та катамаранах. Для вирішення питання з мостом потрібні компетенції. Тут АРР має зіграти роль вчителя, який покаже громаді, як вирішуються такі питання, і проконтролює, щоб на етапі їх вирішення не виникало проблем. Агенція виступатиме експертним центром регіонального рівня, яка відбиратиме проекти формату капітальних інвестицій, які можна перетворити у розвиткові для всієї області.
Жителі областей повинні розуміти, як працює система. Не кидатися популістськими фразами у стилі вигоди тут і зараз, а працювати на перспективу, хоча б – короткострокову. Жителі областей повинні розуміти, що додану вартість на території створюють тільки розвиткові проекти, робочі місця створюють ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), який находять в громаду, з яких якраз і фінансуються дороги, школи, лікарні та все інше.
Більше того, працівники органів влади і місцевого самоврядування повинні переглянути свої підходи до роботи. Минув той час, коли можна було працювати за старими спрощеними методиками. Ми ступили на невідворотний шлях реформ і змін, ми повинні думати не про те, як витратити отримані гроші, а про те, куди вигідно їх вкласти, щоб вони принесли ще більше доходу в бюджети громади та її жителів. Поки що чиновники не відповідають своїми посадами (в тому числі виборними) за Валовий внутрішній продукт області, за кількість робочих місць, за комфорт і безпеку. Однак зовсім скоро з’явиться така персональна відповідальність.

Тобто, ви прогнозуєте, що зовсім скоро чиновники виходитимуть не від наявних ресурсів, які зайшли в область, а від потреб регіону?
Так. Бо докоряти Києву вже не буде змоги. Ресурси та повноваження вирішувати передаються громадам (базового та обласного рівнів). Якщо потрібно відремонтувати міст, давайте визначимо його собівартість, розрахуємо скільки на це потрібно коштів. Давайте описувати і пояснювати ситуацію. Давайте шукати гроші. Саме за ось таку роботу і необхідно платити відповідні гроші. У цьому і є перевага оплати конкурентної зарплати в такому інструменті як Агенція. І інвестиція в таку роботу повертається значно більшим ефектом. Ось для чого варто створювати АРР, а не для того, щоб працевлаштувати 10 нових людей.
Зараз області у певній пропорції мають доступ до коштів Фонду регіонального розвитку (це визначено законодавством, постановами). Умовно кажучи, Київська область має квоту в 100 млн. грн. Як вона їх використовує? Десь зробила поточні ремонти в школах, десь залатала дороги. Так, можливо, певні приміщення і потребують ремонту, а, можливо, його взагалі не доцільно робити. Можливо, варто закрити цю школу, як і десяток подібних (з дефіцитом учнів та робочих місць для батьків цих учнів), і відкрити іншу школу на об’єднану територіальну громаду? Так, ця школа можу бути більш територіально віддаленою. Так, ймовірно, що учням доведеться їздити на шкільному автобусі. Але ті кошти, які ми витратимо на ремонт чи утримання неукомплектованих шкіл, можуть піти на оплату праці вчителям, закупівлю мікроскопів, реактивів, з якими на уроках працюватимуть діти. Мотивовані вчителі будуть краще працювати з учнями, а процес навчання буде не теоретичним, а практичним. Діти захочуть ходити до школи та більш сумлінно навчатись.

Але як визначити цю доцільність? Може витрачені на будівництво мосту 20 млн. жителі села Луків не «відіб’ють» своєю діяльністю? Чи школа в об’єднаній територіальній громаді не виправдає своє існування?
Правильне запитання. Для цього і готуються проекти. Підготовка проекту моста передбачає обрахунок витрат, які власне й продемонструють доцільності використання коштів. Фактично, це бізнес-план. Але, на відміну від бізнесу, тут є багато соціальних складових, і не все вимірюється прибутковістю. Так, з точки зору бізнесу, інвестиції в міст можуть і не повернуться в найближчі 20 років. Але, по-перше, міст не на 20 років ремонтується. А, по-друге, доступність для медичного забезпечення, пожежної служби чи навіть військових – це також елементи проекту розвитку. Завдання в тому, щоб вони з соціальних стали розвитковими (з елементами соціальних функцій). Щодо школи, то школа буде там, де є діти, а діти є там, де є робота. Школа, де є мінімум 2 повні класи – завжди якісніше навчає, має якісніше технічне забезпечення. ОТГ, які вже сформовані, доведуть це за 1-2 роки на реальних прикладах. Довго чекати не прийдеться. ЗНО все покаже.

ГО «Центр реформа та місцевого розвитку» (www.region.net.ua) розробив проекти фактично усіх необхідних для створення та функціонування АРР документів. Як-то кажуть, тільки бери і працюй. Їх бачив Мінрегіонбуд? Області їх братимуть у роботу?
Звичайно, Мінрегіонбуд бачив. Вони є Міністра регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Геннадія Зубка, і в Першого заступника — В’ячеслава Негоди, і в Директора Департаменту місцевого самоврядування і територіальної організації влади Сергія Шаршова, і уПершого заступника Виконавчого директора Асоціації міст України Олександра Слобожана. Дуже сподіваюсь, що проекти документів використовуватимуться у роботі. Принаймні, ми запрошуємо їх до співпраці і висловлюємо готовність до роботи в областях.

Як думаєте, облради та інші структури на рівні області сприятимуть роботі АРР?
Навряд чи заважатимуть… АРР стане точкою компетенції для усіх учасників суспільного життя області. Для органів влади і місцевого самоврядування Агенція стане союзником у залученні додаткових ресурсів на розвиток, на який завжди не вистачало грошей. АРР навчить області реалізовувати масштабні розвиткові проекти, які закладуть основу глобальних регіональних змін, і як наслідок, підвищать рівень комфорту та безпеки життя населення цих територій.

Як мислячі люди, потенціалом яких не варто нехтувати, можуть долучатися до роботи АРР?